«Маленький агресор: 9 відповідей вихователю»

Агресивних дітей видно неозброєним оком. Вони провокують конфлікти, б’ють і кусають однолітків, викрикують образливі сло­ва. Агресивна дитина у групі — глобальна проблема для виховате­ля, адже впоратися з нею нелегко. А якщо у групі троє, четверо чи п’ятеро агресивних дітей…

Які види агресії існують

Виокремлюють шість видів дитячої агресії:

-фізична — штовхання, щипання, кусання, ляпаси, стусани тощо;

-вербальна — крики, погрози, словесні образи;

-непряма — спрямована — злі жарти, образливі слова;

-неспрямована — крики, тупотіння ногами;

-роздратування — запальність, гарячкуватість, грубість;

-негативізм — опозиційна поведінка щодо дорослого.

Що зумовлює прояви агресивності

Агресія ніколи не виникає випадково — її завжди щось зумовлює. До причин дитячої агресивності належать:

-нестача рухової активності та фізичних навантажень;

-дефіцит батьківської уваги та любові, небажання прийня­ти дитину такою, якою вона є. У такому разі агресія — єди­на можливість дитини привернути до себе увагу батьків, які ставляться до неї зверхньо;

-підвищена тривожність батьків, гіперопіка. Поступливі та невпевнені батьки провокують у дитини вередування, ма­ніпуляції, спалахи гніву;

-патерни агресивної поведінки у сім’ї. Все, що відбувається в сім’ї, дитина переносить у соціум. Агресивні та жорстокі батьки дивляться з ненавистю на свою дитину, тож і вона переймає їхню манеру поведінки;

-стимуляція непрямої агресії завдяки ЗМІ. Сцени насильства у кіно та програмах посилюють негативні прояви у агре­сивної дитини;

-низький рівень розвитку ігрових та комунікативних навичок;

-покарання, які застосовують у сім’ї

Чи пов’язані стиль виховання у сім’ї та агресивність

Агресивну модель поведінки, яку діти демонструють у садку, вони приносять із сім’ї. Аби усунути цю проблему, вихователю не слід ламати характер дитини чи розпочинати боротьбу з її батьками. Натомість пе­дагог має прищеплювати дитині нові моделі поведінки і реагування.

Щоб знайти контакт з дитиною, потрібно розуміти, із якої сімей­ної системи вона прийшла. Батьківська система вихо­вання, що заснована лише на заохоченнях чи покараннях, дає свої не­гативні плоди — дитяча агресивність, некерованість. Неправильна поведінка батьків «змушує» дитину застрягнути в кризі трьох років.

Яких помилок припускаються дорослі у взаємодії з агресивною дитиною

Неможливо виховати всіх дітей милими, добрими та слухняни­ми, проте й змушувати дитину відмовлятися від її власної особис­тості теж не слід. Щоб досягти мети, потрібна хороша порція здоро­вої злості. Для цього слід навчити агресивних дітей висловлювати гнів у позитивний спосіб. Утім, такий варіант розв’язання пробле­ми батьки часто відкидають.

Нерідко дорослі змушують дитину раннього віку витісняти агресивну частину її особистості й водночас занурюють її у світ що­денного насилля, яким наповнені мультики, серіали та телевізій­ні програми. Тож коли дитина дорослішає, її просто переповнюють жорстокість та деструктивні наміри.

Чи впливає колір на дитячу агресивність

Колір значно впливає на дитячу психіку. Приміром, дитина, яка перебуває у кімнаті з червоними чи яскраво-помаранчевими стінами за півтори години стає збудженою, а за 5 годин — роздратованою і агресивною. Натомість жовтий, світло-зелений, рожевий, блакитний та білий кольори чинять заспокійливий вплив.

Якщо дитина постійно приходить в дитячий садок у червоно­му чи помаранчевому одязі, вихователеві варто звернути на це увагу батьків. Ніжно-рожеві, жовтуваті та блакитні відтінки — найприєм­ніші для дитини дошкільного віку. Також бажано щороку змінювати кольорову гаму іграшок. Доцільно, аби вони мали однотонне та спо­кійне забарвлення — рожеве, блакитне, салатне, блідо-жовте тощо.

Як поводитися з батьками агресивної дитини

Щоб налагодити взаємодію з батьками, чия дитина проявляє агресію, слід дотримуватися таких порад:

-інформувати, тобто проводити батьківські збори, індивіду­альні бесіди та консультації;

-встановити контакт, а не перевиховувати, знецінювати чи дорікати;

-обстоювати власну позицію та почуття гідності;

-вміти поставити на місце зухвалих, грубих і нахабних батьків*;

-рекомендувати відвідати семінари та тренінги щодо ефек­тивних способів взаємодії з дітьми.

Як взаємодіяти з дитиною, що проявляє агресію

Аби встановити доброзичливі взаємини з агресивною дитиною та прищепити їй позитивні моделі поведінки, слід:

-стримувати спалахи агресії, приміром, зупинити дитину, яка наміряється когось ударити;

-демонструвати, що агресивна поведінка — невигідна;

-заборонити агресивну поведінку й систематично про це нагадувати;

-прищеплювати альтернативні способи взаємодії, засновані на емпатії та співпереживанні;

-навчати висловлювати гнів та негативні емоції у конструк­тивний спосіб;

-розвивати навички спілкування;

-привчати до посильної праці;

-формувати позитивне самосприйняття.

Як навчити дитину прийнятно висловлювати гнів

Агресивна дитина не знає інших способів, щоб висловити свої почуття. Тому потрібно навчити її робити це у прийнятний спосіб.

Існує два способи позитивно виразити гнів. Перший — безпо­середньо сказати про свої почуття, другий — висловити свої емоції за допомогою ігрових прийомів.

Нерідко агресивна дитина страждає від м’язових затисків облич­чя і кистей рук. У такому разі слід навчити її висловлювати агресивні емоції за допомогою фізичної взаємодії. Можна запропонувати дити­ні побитися подушками, порвати папір чи намалювати того, кого вона хоче побити, й зробити з малюнком усе, що завгодно. Доцільно також скористатися «мішечком для криків», побити стіл/стілець гумовим молотком чи просто виконати фізичні вправи;

Також під час роботи з агресивною дитиною доцільно застосо­вувати такі методи і прийоми:

-психогімнастика;

-ігри, спрямовані на розвиток —навичок регуляції поведінки в колективі;

-усвідомлення негативних рис характеру;

-позитивної моделі поведінки;

-вправи та прийоми для саморозслаблення та релаксації;

-переведення конфліктів у конструктивне русло — ігри в піратів — шукачів скарбів, рятувальників тощо.

Який прогноз розвитку

Усе, чого дитина набуває у ранньому дитинстві, під час підліт­кової кризи проявляється в усій «красі». Якщо ігнорувати агресивну дитину й не піклуватися про неї — через сім-дев’ять років вона пере­росте у садиста, що взаємодіє зі світом лише жорстокими та безжаль­ними методами — булінг, злочини, крадіжки, організовані напади.

Утім, якщо старанно виховувати агресивну дитину, то за цей са­мий час з неї виросте впевнена, рішуча, наполеглива особистість.

Вплив сімейної системи на поведінку дитини