Згідно Закону України «Про дошкільну освіту» , «Про охорону дитинства», Конвенції ООН «Про права дитини» провідним завданням сучасної системи освіти є виховання дитини в дусі відповідного ставлення до власного здоров’я, безпеки життя, здоров’я оточуючих як найвищої індивідуальності та суспільної цінності.
Охорона життя дитини є пріоритетним завданням системи дошкільної освіти, реалізація якого сприяє збереженню та зміцненню здоров’я малюків, дає поштовх до його формування та відновлення. Саме у цьому віці у дитини формуються основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки.
Актуальність проблеми полягає у тому, що згідно з дослідженнями психолого-педагогічної науки пізнання дитиною навколишнього світу починається зі сприймання предметного середовища. Малюк тягнеться до предметів, речей, що оточують його, але в цьому може приховуватися небезпека для його здоров’я і навіть життя. Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмованих дітей унаслідок несформованих навичок користування предметами, речами, поведінки з незнайомими людьми, у природному довкіллі та в різних ситуаціях, постала потреба у системній роботі з дошкільнятами, щоб виробити в їхній свідомості стереотипи щодо безпеки у життєвому середовищі.
Численними дослідженнями доведено, що процес забезпечення безпеки складається з вирішення трьох завдань: ідентифікація безпеки; розробка попереджувальних заходів; ліквідація можливих наслідків.
У процесі формування уявлень про безпечну поведінку враховуємо сукупність основних компонентів:
- інформаційний компонент включає в себе знання про безпеку життєдіяльності людини ( «Я знаю правила безпеки життєдіяльності »);
- поведінковий компонент включає в себе вміння діяти в проблемних ситуаціях ( «Я вмію використовувати правила безпеки життєдіяльності »);
- емоційно-вольової компонент являє собою вміння правильно реагувати на проблемні ситуації, усвідомлене ставлення до життю та здоров’я людини ( «Я хочу слідувати правилам безпеки життєдіяльності »).
Основними засобами, формування знань у дітей дошкільного віку щодо основ безпеки життєдіяльності у наступні:
1. Соціальна дійсність, яка здатна впливати на дошкільника. Від дорослого в даному випадку потрібно тільки бути поруч з малюком і допомогти йому накопичити соціальний досвід, показати соціальний світ «зсередини», допомогти знайти своє місце в ньому, бути активним учасником.
2. Предмети, які оточують дитину і створені руками людини. Світ предметів є різноманітним за властивостями, якостями і функціями. Педагогові лише необхідно привертати увагу дошкільника до них, створити умови безпечної взаємодії з ними, і лише тільки після цього кожний окремий предмет стане для малюка своєрідним засобом пізнання світу. Необхідно домагатися від кожного дошкільника розуміння принципів дії того чи іншого приладу, безпеки, що його оточує, звідси і проблемно-пошукова активність: що? для чого? чому? Поступово, підростаючи, дитина самостійно почне виділяти небезпеку в навколишньої дійсності.
3. Художня література. Вона одночасно є джерелом знань і описом чийогось досвіду взаємодії з навколишнім. Використання художньої літератури змушує дитину задуматися і відчути те, що важко і неможливо для неї в повсякденному житті.
4. Дидактичні ігри. Це і метод навчання, і самостійна діяльність дошкільнят, і засіб всебічного розвитку особистості. Вони входять в цілісний педагогічний процес, не ізольований від інших форм і засобів навчання і виховання.
Найбільш ефективною формою ознайомлення дітей з безпечною поведінкою, на нашу думку, є ситуативно-імітаційне моделювання. Процес спілкування дошкільнят в ігрових ситуаціях, «промовляння» правил поведінки, імітація дій з потенційно небезпечними побутовими предметами дозволяють формувати досвід безпеки в побуті.
У процесі роботи над вирішенням завдань методичної теми широко використовується ІКТ. Застосування комп’ютерної техніки дозволяє урізноманітнити освітню діяльність, зробити її нетрадиційної, яскравою, насиченою, допомагає використовувати різні способи подачі нового матеріалу. Використання мультимедійних презентацій дає можливість наочно продемонструвати дітям події і явища реального життя.
Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має проводитися з урахуванням таких головних чинників:
Навчаючи дітей правилам безпечної поведінки, не можна забувати про взаємодію з батьками вихованців. Залучаємо батьків до активної участі в таких заходах як: створення спільних малюнків і виробів для виставок; організація і проведення днів відкритих дверей; батьківських зборів; залучення до допомоги у виготовленні атрибутів для ігрової діяльності; участь у спільних розвагах і дозвіллі; проведення індивідуальних консультацій за запитами батьків; анкетування батьків; організація виставок спільних сімейних творчих робіт.
Обрані засоби та технології формування у дітей основ безпеки дозволяють познайомити дітей із правилами безпеки в побуті; сформувати навички поводження з потенційно небезпечними побутовими предметами та відношення до них, стимулюють розвиток у дітей самостійності та відповідальності у різних ситуаціях, виховують у дітей потребу навчитися знаходити правильні рішення у небезпечних ситуаціях, дбайливо ставитися до свого здоров’я та здоров’я оточуючих людей.
Вихователь-методист Юлія ДМИТРУК
